ВОНИ – НАШ БІЛЬ І ГОРДІСТЬ
Наші герої – наші випускники!
Пам’ять…Таке коротке слово. Вона нетлінна і вічна…. Пам’ять! Гірка пам’ять! Вона ніколи не згасне!Пам’ять! Що ти залишила? Лиш спогади про те, якими були наші Герої в мирному житті.
Кожен із загиблих воїнів-випускників залишиться у нашій пам’яті, а вдячність за їхній подвиг житиме у серцях українців! Герої не вмирають! Пам’ять про них житиме вічно.
І пам’ять серця, і вічний смуток, і біль священний ділимо навпіл…
ОЛЕКСІЙ ПАВЛЕНКО
Навчався у Люботинському професійному ліцеї залізничного транспорту за професією «Слюсар з ремонту рухомого складу. Помічник машиніста електропоїзда» у групі ПМЕП-5/11, термін навчання 01.09.2015 – по лютий 2017.
Уродженець села Хрущова Микитівка з перших днів повномасштабного вторгнення пішов захищати свою державу, бо мав багато мрій та планів на щасливе життя у незалежній Україні.
Свій останній бій воїн прийняв 5 березня 2023 року поблизу населеного пункту Білогорівка на Луганщині: вибухова травма, несумісна з життям.
В Олексія лишились батьки, молодший брат та наречена.
ОЛЕКСАНДР ПОСТОЛЬНИЙ
Навчався у професійно-технічному училищі №16 м.Люботин за професією «Провідник пасажирських вагонів (поїздів далекого прямування)». Деякий час працював на Південній залізниці.
Бойовий шлях Героя розпочався задовго до визвольної війни. Олександр був учасником АТО/ООС, і з 2014 року мужньо боронив рідну Україну. У складі легендарних «кіборгів» Олександр три місяці мужньо захищав Донецький аеропорт, був поранений.
Як відомо, бої за Донецький аеропорт були одними з найзапекліших у війні на сході України. «Незламні «кіборги» вистояли, не встояв бетон» – ця фраза увійшла в світову історію разом із героїчним подвигом українських захисників, і Олександр був одним із них.
Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну у лютому 2022 року, Олександр захищав Харківщину у складі Добровольчого формування територіальної громади «Хартія». У серпні минулого року підписав контракт на службу у лавах Збройних Сил. Мужньо воював під Авдіївкою і Бахмутом. Після артилерійського обстрілу Олександр потрапив у полон, і з 31 січня не виходив на зв’язок. Переніс катування рашистів, проявляючи стійкість і вірність українському народу, загинув смертю хоробрих у полоні. У рамках чергового обміну полоненими, повернутий в Україну для гідного поховання.
У Героя сиротами залишилося два неповнолітніх сина і доросла донька. Без піклування дідуся зростатиме п’ятирічний онук.
ЄВГЕН ГОРБАТЕНКО
Випускник Люботинського професійного ліцею залізничного транспорту навчальної групи ППВ-1, термін навчання 01.09.2004 – червень 2007.
Солдат Євген Олександрович Горбатенко, командир відділення снайперів 71 ОЄБр ДШВ ЗСУ загинув при захисті України поблизу м. Бахмут Донецької області під час штурму ворожих позицій 24 листопада 2022 року.
Євген пішов воювати за свою країну за покликом серця, без заклику, повернувшись до України з Польщі. При першій же нагоді в перших рядах пішов на фронт і штурм. Під час навчання в школі снайперів показав найвищі показники, зі слів інструкторів він був найкращим за всі роки навчання.
РОМАН ІВАЩЕНКО
Випускник Люботинського професійного ліцею залізничного транспорту навчальної групи ПМТЕ-56, 2003 – 2005 р.р. навчання.
Роман один із перших вступив до Добровольчого формування територіальної громади № 1 «Варта». Із червня 2022 року перейшов до лав Збройних сил України.
Старший сержант Іващенко Роман Вікторович, кулеметник снайперського взводу мужньо боронив рідну землю на сході України, але 2 березня 2024 р. під час виконання бойового завдання загинув у районі м. Куп’янськ Харківської області.
Схиляємо голови в скорботі і віддаємо шану Роману за його відданість та жертовність. Він став символом справжнього українського патріотизму.
Пам’ять про нього залишиться живою серед нас.
ЮРІЙ КРАМСЬКИЙ
Народився 2 березня 1979 року в м.Люботин Харківської області.
Закінчив професійно-технічне училище №16 за професією помічника машиніста тепловоза, навчальна група ПМТЕ-40, 1994 – 1997 роки навчання.
У 1998 році Крамський Юрій Іванович був призваний на строкову службу до Прикордонних військ України.
З 2000 року проходив службу у Внутрішніх військах України в підрозділі «Окрема рота охорони дипломатичних представництв та консульських установ у м. Харкові на посаді помічника начальника військового наряду.
У 2005–2011 роках навчався у Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті.
З 2009 року працював інспектором патрульної служби транспортної міліції на Південній залізниці.
З 2013 року — у службі охорони.
У 2015 році призваний за мобілізацією до ДПСУ, де проходив службу на посаді інспектора прикордонної служби І категорії — начальника групи.
Брав участь в АТО на території Луганської області.
У 2016 році звільнений у запас.
У травні 2020 року Юрій Іванович уклав контракт на службу в ДПСУ в Харківській області.
У вересні того ж року перевівся до 3-го Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса на посаду інспектора прикордонної служби вищої категорії — начальника протитанкового відділення.
17 січня 2024 року загинув майстер-сержант Крамський Юрій Іванович в районі населеного пункту Курдюмівка Донецької області під час виконання бойового завдання, пов’язаного із захистом Батьківщини.
За особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові, Указом Президента України № 515/2024 від 23 серпня 2024 року Крамського Юрія Івановича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Вдячні Герою за подвиг, за самопожертву, за силу духу і хоробрість у боротьбі з окупантом.
Вічна і світла пам’ять Захиснику України!
ВАДИМ МЕГЛІЙ
Випускник ПТУ №16 навчальної групи ПМТ-24, 1996 – 1999 роки навчання.
Під час виконання бойового завдання смертю хоробрих від поранень, несумісних із життям, 13 травня 2024 р. загинув Меглій Вадим Миколайович, 1981 р.н., біля населеного пункту Новодарівка Пологівського району Запорізької області.
Вадим за покликом серця із перших днів війни вступив до лав добровольчого формування Люботинської міської територіальної громади №1 «Варта» захищати українську землю. Із 2023 року сержант Вадим Меглій мужньо, самовіддано й героїчно захищав Україну командиром бойової машини механізованого відділення механізованого взводу військової частини.
Вічна пам’ять та вдячність українському воїну!
ОЛЕКСІЙ МОВЧАН
Випускник Люботинського професійного ліцею залізничного транспорту навчальної групи ПМТЕ-19, 2017 – 2021 роки навчання.
Зовсім юним Олексій за покликом серця пішов захищати українську землю і став мужнім військовослужбовцем 92-ої окремої штурмової бригади ім. Івана Сірка. Служив артилеристом-навідником. Брав участь у звільненні Старого Салтіву, Балаклії, воював поблизу м. Куп’янськ.
СТАНІСЛАВ МАРІЧЕНКО
Закінчив Люботинський професійний ліцей залізничного транспорту за професією «Оператор комп’ютерного набору. Секретар керівника», 2005 – 2008 роки навчання.
Станіслав відважно захищав рідну Україну з травня 2022 року. Самовіддано служив навідником 2-го механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти військової частини.
Загинув солдат Маріченко Станіслав Вікторович, 1991 р.н., поблизу населеного пункту Тернове Харківської області 27 грудня 2024 року при виконанні бойового завдання.
Станіслав був чесною, справедливою Людиною високої моралі, турботливим чоловіком і батьком.
Сумуємо разом і низько схиляємо голови у скорботі.
Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях!
ОЛЕКСІЙ БІКЕТОВ
Народився 29 липня 1995 року у селищі Коротич Харківської області.
Закінчив Люботинський професійний ліцей залізничного транспорту за професією «Оператор комп’ютерного набору. Секретар керівника», 2010 – 2013 роки навчання.
14 серпня 2024 став до лав Збройних Сил України. Служив у військовій частині А4823. Воював за мир і незалежність нашої країни.
Загинув Олексій Юрійович Бікетов 29 січня 2025 року під час виконання бойового завдання, отримавши поранення, несумісні з життям, у с. Макіївка Сватівського району Луганської області.
Молодий, сильний, відданий Україні. Йому було лише 29…
Вічна, світла пам’ять і шана полеглому Герою…
МИКОЛА КОСТИРКО
Випускник Люботинського професійного ліцею залізничного транспорту навчальної групи ПМЕ-1, 2010 – 2012 роки навчання.
Микола працював помічником машиніста на залізниці.
З часом за покликом серця змінив мирну професію залізничника на військову службу. Після закінчення Львівського військового коледжу проходив службу в лавах ЗСУ за контрактом у складі 92-ї окремої штурмової бригади.
За вісім днів до початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну завершився строк його контракту. Микола мав повне право повернутися до цивільного життя. Але війна спонукала досвідченого воїна знову взяти до рук зброю.
З 27 лютого 2022 року ветеран АТО Микола Костирко продовжив службу у своїй 92-й ОШБр. У перший бій з окупантами вступив поблизу району Салтівки, обороняючи Харків
Його військова звитяга неодноразово відзначалася командуванням. Серед нагород Миколи Костирка:
– відзнака «Честь і Доблесть» ІІ ступеня (від командира 92-ї бригади імені кошового отамана Івана Сірка);
– медаль «За оборону Авдіївки»;
– відзнака-медаль «Хоробре серце»;
– нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест» — одна з найвищих військових відзнак;
– відзнака Президента України «За оборону України».
5 травня 2025 року поблизу населеного пункту Великі Проходи Харківського району під час виконання бойового завдання загинув головний сержант 1-ї роти ударних безпілотних комплексів Микола Миколайович КОСТИРКО. Ворожий БпЛА обірвав його життя…
Вічна пам’ять та вдячність українському воїну!
ВОЛОДИМИР ДАНИЛЬЧЕНКО
Навчався у Професійно-технічному училищі №60 смт Кегичівка Харківської області за професією «Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва; слюсар з ремонту сільськогосподарських машин і устаткування; водій автотранспортних засобів категорій «В», «С».
На момент початку повномасштабної війни Володимир працював у приватному сільськогосподарському підприємстві. Загинув у віці 22 роки, оберігаючи недоторканність України, так і не дочекавшись народження дитини.
КОСТЯНТИН ВОЗНЯК
Навчався у Професійно-технічному училищі №60 смт Кегичівка Харківської області за професією «Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва; слюсар з ремонту сільськогосподарських машин і устаткування; водій автотранспортних засобів категорій «В», «С».
Під час повномасштабної війни юнак служив в артилерійських військах.
У свої 27 років Костянтин віддав життя за Україну, за рідну землю, за нашу можливість жити і працювати у глибокому тилу.
ЮРІЙ КЛОЧКО
Навчався в Професійно-технічному училищі №60 смт Кегичівка Харківської області за професією «Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва; слюсар з ремонту сільськогосподарських машин і устаткування; водій автотранспортних засобів категорій «В», «С».
У період з 2013 по 2016 роки закінчив Харківський державний автотранспортний коледж, де здобув фах механіка.
Працював на приватному підприємстві. Займався спортом і малюванням, цікавився комп’ютерними інтегрованими технологіями.
Старший солдат Юрій Клочко загинув 27 квітня 2023 року в бою з окупантами за місто Бахмут на Донеччині. Боєць отримав смертельну вибухову травму.
Йому назавжди 25 років.