З нагоди відзначення Дня рушника та Всеукраїнського дня краєзнавства в бібліотеці ЗП(ПТ)О «Регіональний центр професійної освіти залізничного транспорту та агротехнічного сервісу» оформлено виставку рушників «Мій рушник – мій оберіг».
Нас, українців, по вишивках і чарівних рушниках-оберегах упізнають в усьому світі. Українську вишивку називають молитвою «без сліз», а рушник дуже часто порівнюють із піснею, вишитою нитками на полотні. Рушник походить від слова «руки», бо руки його творять і він передається із рук в руки. Його біла основа – це колір святості. Видовжені прямокутники рушників формою нагадують поля, дороги. Засіяні зерном орнаментів, вони є символом долі, життєвої стежки. Рушник один із символів України, який пройшов крізь віки і нині символізує чистоту почуттів, мир та злагоду в родині.
Метою створення виставки було бажання викликати у користувачів бібліотеки закладу інтерес до історичного минулого рідного краю, його звичаїв і традицій. Старовинні простирадла, скатертини, серветки, рушники, картини, весільні рушники демонстрували майстерність рукодільниць – читачок бібліотеки: Надії Шаповал, Алли Куйко, Юлії Діхтяр, старовинні сімейні речі вишиті руками бабусь Аліни Старченко та Світлани Бабошиної.
Особливою родзинкою виставки є вишитий «Кобзар» та портрет Тараса Шевченка, подаровані випускницями минулих років, на згадку про чудові роки навчання в нашому закладі освіти. Окремі теплі слова вдячності бібліотека висловлює Альбіні Гнатенко за чудовий подаруночок – вишитий рушник для портрета Тараса Шевченка. Чим більше ми долучаємося до таких заходів, дізнаємося про звичаї наших прадідів, чим дужче ми заглиблюємося в особливості землі, на якій мешкали наші предки, тим більше прив’язуємося до неї. І не просто прив’язуємося, а стаємо невіддільною її часткою.
Відвідувачі та учасники виставки впевнені, що такі заходи потрібні, вони єднають покоління, виховують ціннісні ставлення до надбань рідного краю.