На передодні трагічної дати – Дня вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років у бібліотеці ЗП(ПТ)О «Регіональний центр професійної освіти залізничного транспорту та агротехнічного сервісу» було реалізовано спільний проєкт «Голод 33-го – біль душі і пам’ять серця».
Метою проєкту стало глибоке вивчення історичних фактів Голодомору 1932 -1933 років, осмислення його причин і наслідків, створення творчих матеріалів та представлення власних досліджень під час онлайн-заходу.
Усі учасники відчули себе дослідниками та хранителями історичної пам’яті, аналітиками та інформаційними активістами. Їхні щирі, емоційні та сповнені любові до України роботи не залишили байдужим жодного глядача.
Щоб краще усвідомити цю трагічну сторінку нашого минулого, студенти груп Т-24, Т-23, К-24 підготували та презентували інформаційні матеріали:
• «Голодомор – трагедія українського народу»
• «Вкрадене зерно: як чинили Голодомор»
• «Голодомор крізь призму їжі»
Студенти групи 2Т-25 представили ілюстрації та комп’ютерну графіку у проєкті «Мистецтво пам’яті: комп’ютерна графіка про біль і надію». Через символічні образи вони передали жахіття голоду, втрату мільйонів українців та необхідність берегти пам’ять.
Особливо зворушливою частиною став перегляд інсценізації поетичного твору «Коли була малою дівчинкою, а брат маленьким хлопчиком…», у виконанні майстра виробничого навчання групи 1Т-25 Аліни Старченко та студентки цієї ж групи Альбіни Фільової. Цей виступ допоміг відчути трагедію Голодомору через покоління та змусив кожного замислитися над цінністю життя та хліба.
Майбутні майстрині кулінарної справи групи К-24 створили символічні «колосочки» – випічку, яка нагадує про святість хліба для українського народу. Випечені колосочки були передані внутрішньо переміщеним особам (ВПО) як жест єдності й взаємної підтримки.
Проєкт «Голодомор – біль душі і пам’ять серця» ще раз утвердив: пам’ять – це не лише дати й історичні записи. Це – живий біль і відповідальність, що живе в наших серцях.
Кожна презентація, ілюстрація, кожен рядок вірша й навіть маленький спечений «колосочок» – це частинка великої пам’яті, що об’єднує нас у скорботі та любові до Батьківщини. Нехай же цей захід стане уроком людяності, співчуття, єдності та сили українського духу. А пам’ять про минуле допомагає нам будувати світле й мирне майбутнє України.